Історія справи

Постанова від 31.01.2024 року у справі №215/6188/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа №215/6188/20

адміністративне провадження № К/990/17286/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,

суддів: Білак М.В., Радишевської О.Р.

розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 215/6188/20

за позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат і компенсацій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року (суддя-доповідач - Іванов С.М., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.)

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат і компенсацій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат і компенсацій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради ОСОБА_2, яка виявилася у непідкоренні статтям 21 46 92 Конституції України, статті 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» при розгляді заяви від 11 серпня 2020 року вх. 468;

- визнати протиправною бездіяльність головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат і компенсацій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради ОСОБА_2, яка виявилася у порушенні управлінської функції відповідно до пунктів 18,19 частини 1 статі 4 КАСУ і статтей 3 19 Конституції України за результатами розгляду звернення від 11 серпня 2020 року вх. 468;

- зобов`язати головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат і компенсацій управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради ОСОБА_2 принести вибачення позивачу за незабезпечення гарантій статтей 33 46 48 Конституції України на зборах заступників начальника і начальників відділень управління частини 2 статті 5 КАС України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 було повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що недоліки позовної заяви ОСОБА_1 останнім не усунуті у встановлений судом порядок та строк, а наявних в матеріалах справи доказів недостатньо для відкриття провадження у справі, з огляду на положення пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повертає позивачу даний позов з усіма додатками до нього.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року в адміністративній справі №215/6188/20 було залишено без руху та надано десятиденний строк з дати отримання ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду документу про сплату судового збору у розмірі та порядку, передбаченому чинним законодавством, та заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням інших поважних підстав такого пропуску, якщо такі є.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року в адміністративній справі №215/6188/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду про відмову у відкритті апеляційного провадження мотивована тим, що копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року була направлена на адресу позивача.

Конверт з вказаною ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року був повернутий на адресу суду з позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Суд апеляційної інстанції з посиланням на пункт 4 частини шостої статті 251, частину одинадцяту статті 126 КАС України, пункти 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, зауважив, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З огляду на те, що встановлений судом строк для усунення недоліків апеляційної скарги закінчився, а скаржником виявлені недоліки апеляційної скарги не усунуто, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не подано, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду і кваліфікувати її як типову справу.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судовий збір не повинен перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

За твердженням позивача, відповідно до статті 251 КАС України суд не з`ясував день вручення судового рішення під розписку чи день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; проявив надмірний формалізм та непропорційність між застосовними засобами та поставленою метою, внаслідок чого порушено право позивача на апеляційний перегляд судового рішення суду першої інстанції.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін. Зазначає, що касаційна скарга не містить посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування, натомість в скарзі зазначено власне бачення і тлумачення норм процесуального права та незгода з рішенням суду.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі №215/6188/20 за позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат і компенсацій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у цій справі до закінчення розгляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до Розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року №1270/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 03 серпня 2023 року №770/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», згідно з наказом Голови Верховного Суду від 03 серпня 2023 року № 2457-к «Про відрахування судді ОСОБА_3 зі штату Верховного Суду».

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 липня 2023 року визначено склад колегії суддів: Мацедонська В.Е. (головуючий суддя), ОСОБА_4., Радишевська О.Р.

Відповідно до Розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_4 , яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 липня 2023 року визначено склад колегії суддів: Мацедонська В.Е. (головуючий суддя), Білак М.В., Радишевська О.Р.

Ухвалою від 30 січня 2024 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України на 31 січня 2024 року.

Нормативне регулювання та позиція Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 05 липня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито з підстав оскарження судового рішення зазначеного у частині третій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

На стадії касаційного провадження спірним є питання наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, необхідно вказати на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на апеляційне оскарження визначено положеннями статті 293 КАС України.

Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, предметом оскарження у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка прийнята з підстав невиконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема, не надано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Зі змісту ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року слідує, що у зв`язку з поверненням на адресу суду апеляційної інстанції конверта з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а також, ураховуючи те, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то судом вжито всі необхідні заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про залишення апеляційної скарги без руху.

При цьому, приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції застосував частину одинадцяту статті 126 КАС України, відповідно до якої у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином, а також врахував приписи пункту 4 частини шостої статті 251 КАС України, якою встановлено, що днем вручення судового рішення є день поставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до положення частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Так, положення статті 126 КАС України регулюють порядок вручення судових повісток, а положеннями статті 251 КАС України врегульовано порядок вручення судових рішень.

Своєю чергою, положення статті 251 КАС України не врегульовують усіх випадків належного вручення рекомендованої поштової кореспонденції, зокрема, судових рішень, не вручених адресату з незалежних від суду причин.

Деякі з них врегульовано Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270.

Згідно з пунктами 99, 110, 116 Правил надання послуг поштового зв`язку рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

У разі коли адресат протягом трьох робочих днів після інформування його за телефоном (через Інтернет) або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу (за винятком рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка") не з`явився за одержанням такого відправлення, поштового переказу, він інформується повторно шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення з відміткою "Повторне" або інформується за телефоном шляхом надіслання смс-повідомлення (через Інтернет).

У разі неможливості вручення одержувачу поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Відповідно до пункту 117 Правил надання послуг поштового зв`язку після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Таким чином, у разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї і неможливістю вручити їм поштове відправлення протягом встановленого строку зберігання, воно повертається з відміткою - "За закінченням терміну зберігання" (крім виключень, визначених Правилами).

У контексті наведеного Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції в ухвалі про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 обґрунтовано застосував положення статті 126 КАС України, яка визначає порядок вручення судових повісток, в системному зв`язку зі статтею 251 КАС України, яка встановлює порядок вручення судових рішень.

Крім того, Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною першою статті 131 КАС України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зауважує, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що, звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про звільнення від сплати судового збору та із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 мав цікавитися результатами розгляду його клопотання та заяви, та враховувати процесуальні строки на його розгляд.

Водночас строк зберігання поштового відправлення в один місяць дає можливість особі, яка подала апеляційну скаргу, вжити заходів для отримання відправлення та ознайомлення з такою ухвалою протягом цього строку.

Необхідно також врахувати позицію сформовану в ухвалі Верховного Суду від 24 березня 2021 року в адміністративному провадженні №К/9901/35851/20 про те, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "За закінченням терміну зберігання", "Адресат вибув", "Адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain; заява №11681/85), Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони у справі зобов`язані проявляти зацікавленість процесом її розгляду.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ураховуючи наведене, з урахуванням обставин, встановлених у цій конкретній справі, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 з підстав неусунення недоліків, визначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, а саме неподання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Що стосується інших доводів касаційної скарги, то вони фактично зводяться до власного трактування позивачем норм права та не впливають на законність рішення суду апеляційної інстанції.

Суд зазначає, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, скаржником також заявлено клопотання, в якому він просив: «Звільнити мене від сплати судового збору у зв`язку доходом у 2393 грн, які менше рівня прожиткового мінімуму 2684 грн з захистом соціальних прав на державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ст.ст.46 48 Конституції України». На підтвердження указаної обставини долучено довідки Тернівського УПСЗН міста Кривий Ріг від 28 лютого 2023 року №1396 за період з січня 2022 року по грудень 2022 року, а також від 22 травня 2023 року №2732 про те, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УПСЗН Тернівського району міста Кривий Ріг і отримує компенсацію за надання соціальних послуг особам з інвалідністю І групи з січня 2022 року по травень 2023 року у розмірі 38411 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2023 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у цій справі до закінчення розгляду справи в касаційній інстанції.

У справі, що розглядається, скаржник зазначає, що він є членом малозабезпеченої сім`ї, а спірні правовідносини у цій справі пов`язані із захистом його соціальних прав. На підтвердження статусу члена малозабезпеченої сім`ї надає довідку Тернівського УПСЗН міста Кривий Ріг від 28 лютого 2023 року №1396 за період з січня 2022 року по грудень 2022 року, а також від 22 травня 2023 року №2732 про те, що він знаходиться на обліку в УПСЗН Тернівського району міста Кривий Ріг і отримує компенсацію за надання соціальних послуг особам з інвалідністю І групи з січня 2022 року по травень 2023 року у розмірі 38411 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України від 01 червня 2000 року №1768-III "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" (далі - Закон №1768-III) малозабезпечена сім`я - це сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.

Статус малозабезпеченої набуває лише та сім`я, якій призначено відповідну державну допомогу, а право сім`ї на цю допомогу залежить не лише від доходів, але і від її майнового стану, зайнятості працездатних членів сім`ї та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №1768-III державна соціальна допомога призначається на шість місяців. Протягом цього часу сім`я має статус малозабезпеченої.

Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у місті Києві та міста Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї.

Підтвердженням статусу малозабезпеченої сім`ї є довідка відповідного управління праці та соціального захисту населення про отримання (неотримання) соціальної допомоги, форма якої визначена в додатку №10 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Мінпраці України від 19 вересня 2006 року №345.

Подібна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 27 грудня 2022 року у справі №215/6727/20.

Водночас скаржником на підтвердження того, що відповідним управлінням праці та соціального захисту населення сім`я позивача була визнана малозабезпеченою жодних доказів не надано.

Що стосується наданих скаржником довідок Тернівського УПСЗН місті Кривий Ріг, то такі довідки, відповідно до наведеного вище, не є доказом того, що він є членом саме малозабезпеченої сім`ї, оскільки підтверджує лише те, що він отримує компенсаційну виплату по догляду за особою з інвалідністю І групи з січня 2022 року по травень 2023 року у розмірі 38411грн.

З огляду на наведене, обставини, на які посилався скаржник, як на підставу для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги до суду, зокрема, що він є членом малозабезпеченої сім`ї, не доведені.

Щодо посилання скаржника, що спір у цій справі стосується захисту його соціальних прав, то Верховний Суд зазначає, що предметом цієї справи є оскарження бездіяльності посадової особи Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради за наслідками звернення відповідно саме до Закону України «Про звернення громадян».

Таким чином, ураховуючи наведене вище, вирішуючи питання сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд уважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Положеннями частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведений перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.

Слід відзначити, що зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх сплати є правом, а не обов`язком суду і можливе лише за наявності для цього вичерпного переліку умов визначених Законом.

Суд, звертає увагу на ту обставину, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

Подібна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2019 року в справі №9901/166/19.

Оскільки скаржником не надано належних доказів майнового стану (довідки органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік, що передує зверненню до суду) у Верховного Суду відсутня можливість вирішити питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору за подання касаційної скарги до суду.

Отже, наявні підстави для стягнення зі скаржника судового збору за оскарження у цій справі ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до суду скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 684,00 грн.

Отже, ставка судового збору, що підлягала сплаті за звернення з цією касаційною скаргою у 2023 році, складала 2 684,00 грн.

Відстрочення сплати судового збору не є звільненням від його сплати, а тому, відповідно, наявні підстави для стягнення зі ОСОБА_1 на користь держави судового збору в сумі 2 684,00 грн.

Крім цього, ОСОБА_1 просить передати справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду для ліквідації диктатури судової влади та порушення принципу правової визначеності.

Вирішуючи указане клопотання, колегія суддів виходить з такого.

Підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлені статтями 346 347 КАС України.

Згідно з частинами третьою-шостою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду; якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати; якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Отже КАС України чітко визначає випадки, у яких перегляд судових рішень здійснює саме Велика Палата Верховного Суду, а також підстави такого перегляду.

Водночас клопотання скаржника не містить належного обґрунтування та підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цієї справи.

Ураховуючи викладене, у клопотанні скаржника про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349-350 355 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №215/6188/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі №215/6188/20 залишити без змін.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101) судові витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги в сумі 2 684 гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська

Судді М.В. Білак

О.Р. Радишевська